Імена видатних людей у вулицях Львова (Братів Міхновських - А. Бучми)

    Эту статью могут комментировать только участники сообщества.
    Вы можете вступить в сообщество одним кликом по кнопке справа.
    Сергей Громов написал
    3 оценок, 1728 просмотров Обсудить (1)

    БРАТІВ МІХНОВСЬКИХ (поч.: вул. Коротка, 2)
    МОСКОВСЬКА - 1946, ЛЄЩИНЬСЬКОГО - 1901, КОСТОПАЛЬНІ - 1871, ГОРОДЕЦЬКА БІЧНА***

     

      Микола Міхновський (1873, с. Турівка Чернігівської обл. - 1924) – український журналіст, правник, громадсько-політичний діяч, один з ідеологів українського націоналізму. В 1891 році разом із Б. Грінченком, І. Липою став засновником «Братства тарасівців», що виступало проти старого аполітичного українофільства за нову політичну організацію європейського зразка. Він був одним з організаторів Революційної української партії (РУП).
    Після розколу РУП М. Міхновський створив у 1903 році Українську народну партію (УНП), політичне кредо якої він висловив у 10 заповідях українця. У виданому у Львові часопису «Самостійна Україна» (вересень 1905 р.) надруковано відпрацьований М. Міхновським проект конституції України.
    В 1917 році М. Міхновський – член Української Центральної Ради, Українського Генерального Військового Комітету. За його ініціативою 22 березня 1917 року відбулися перші збори військовиків Київського гарнізону. На цих зборах було прийнято ухвалу надіслати Тимчасовому Урядові в Петербурзі вимогу автономії України. 29 березня М. Міхновський очолив створену його зусиллями військову організацію – Український Військовий Клуб ім. гетьмана П. Полуботка. Одночасно М. Міхновський увійшов до складу Українського Військового Організаційного Комітету, який мав завдання організації українських військових формувань.
    Згодом М. Міхновський брав участь у повстанні проти П. Скоропадського. Після окупації Києва більшовицькими військами потрапив до в’язниці, звідки вийшов наприкінці лютого 1919 року. Декілька років прожив на Кубані, де займався вчительською діяльністю. У 1924 році повернувся до Києва та невдовзі через цькування ЧК був змушений вкоротити собі віку.

    Юрій Міхновський (1868-1937) – брат Миколи Міхновського, архієпископ чернігівський УАПЦ, з 1931 року – настоятель Софії Київської. В 1937 році був заарештований НКВД і розстріляний.

    ***

    БРАТІВ РОГАТИНЦІВ- 1991 (пл. А. Міцкевича - вул. Підвальна)
    КОМСОМОЛЬСЬКА - грудень 1944, СОБЄСЬКОГО - липень 1944, КЕНІГШТРАССЕ - листопад 1941, СОБЄСЬКОГО - 1871

     

    Юрій Рогатинець (р. нар. невід. - 1608) – український громадський і церковний діяч, багатий львівський міщанин. Разом із братом Іваном був одним із керівників Львівського братства.

    Брати виступали за поміркованість у релігійній боротьбі, підтримували взаємини з палким оборонцем православної віри князем К. Острозьким, дбали про шкільництво та лікування простого люду.

    ***

    БРАТІВ ТИМОШЕНКІВ(поч.: вул. Гвардійська, 4)
    СТАНІСЛАВСЬКОГО - 1946, СЛІВІНСЬКОГО - грудень 1945, АМУРСЬКА - жовтень 1945, СЛІВІНЬСЬКОГО - 1936, КАДЕТСЬКА БІЧНА - 1929*

      Володимир Тимошенко (1885, с. Шпотівка Чернігівської обл. - 1965) – визначний український економіст, зокрема, в галузі сільського господарства. Брат Степана та Сергія Тимошенків. Дійсний член НТШ. З 1917 року – економічний консультант українських урядів. З 1920 року – в еміграції у Відні та Празі. У 1928 році переїхав до США. Викладав економічні науки в Мічиганському університеті (до 1934 р.), працював у Вашингтоні (1934-1936). В 1936-1950 роках – професор Стенфордського університету.

      Степан Тимошенко (1878, с. Шпотівка Чернігівської обл. - 1972) – український учений у галузі будівельної механіки, пружності, опору матеріалів; член багатьох академій і наукових товариств. Брат Володимира та Сергія Тимошенків. Співзасновник і дійсний член Української АН, створеної 1918 року. В 1920 році емігрував до Югославії, а через два роки переїхав до США. Професор Мічиганського (з 1927 р.) та Стенфордського (1936-43) університетів.

      Сергій Тимошенко (1881, с. Базиліка Чернігівської обл. - 1950) – український архітектор, громадсько-політичний діяч. Брат Степана та Володимира Тимошенків. Закінчив Інститут Цивільних Інженерів у Петербурзі. Був членом Північного Комітету РУП.
    Працював за фахом у Ковелі, Києві, Харкові. В роки визвольних змагань – губернський комісар Харківщини, член Центральної Ради.
    У 1922-23 роках жив і працював у Львові. За його проектами були збудовані церкви в передмістях Львова – Клепарові, Левандівці; монастир Студитів у Зарваниці. Сергій Тимошенко прагнув відродити український архітектурний стиль, зокрема, українське бароко. За його проектами було зведено близько 400 споруд.

    ***

    БРИНСЬКОГО М.(поч.: вул. Польова, 15)

    ЕКОНОМІЧНА - 1957

     

      Михайло Бринський (1883, Долина Івано-Франківської обл. - 1957) – український скульптор. Жив у Празі. Автор композиції «Еней рятує свого батька» (1916), пам’ятника робітникам, розстріляним під час голодних заворушень (1911) та ін.

    ***

    БРУСИЛОВА О. (у Рясному)

      Олексій Брусилов (1853, Тифліс - 1926) – генерал російської армії, у роки Першої світової війни – командувач Південно-Західним фронтом. Травень-липень 1917 року – головнокомандувач російською армією.

    ***

    БРЮЛЛОВА К. - 1946 (поч.: вул. С. Бандери, 3 - вул. М. Вербицького)

    ЛОНЦЬКОГО - 1898

     

      Карл Брюллов (1799, Петербург - 1852) – російський художник. Твори: «Останній день Помпеї» (1830-33), «Вірсавія» (1832) та ін.
    У Карла Брюллова вчилися українські художники І. Сошенко, Д. Безперчий. Брав активну участь у викупі з кріпацтва Т. Шевченка, що став його учнем і другом.

    ***

    БУЦМАНЮКА Ю.(поч.: вул. Личаківська, 92)

    ЛЕНІНА БІЧНА - 1944, ЛИЧАКІВСЬКА БІЧНА - кінець ХVІІІ ст.

      Юліан Буцманюк (1885-1967) – галицький художник, педагог, мистецтвознавець. Навчався у Краківській Академії Мистецтв (1908-14), в Італії та Німеччині.
    З початком Першої світової війни вступив добровольцем до Легіону У. С. С., створив низку стрілецьких портретів і фоторепортажів.
    У роки визвольних змагань – сотник, згодом – майор УГА, служив у Державному Секретаріаті Військових Справ.
    У період ЗОУНР Залізнична Управа, очолювана Ю. Буцманюком, керувала роботою залізничного транспорту в Галичині та Наддніпрянській Україні. Підпорядкування залізниці військовому відомству було викликане незадовільною роботою цивільної управи, а подеколи, й саботажем.
    У міжвоєнний період Ю. Буцманюк жив і працював у Львові; на замовлення уряду УНР працював над проектом українських грошей. Основні його художні роботи цього часу: портрети, фігурні композиції, ікони, розписи церкви пресвятого Серця Христового в Жовкві.
    У 1939 році Ю. Буцманюк переїхав до Кракова, а з 1950 року жив в Едмонтоні (Канада), де розписав місцеву церкву й заснував власну Мистецьку школу малярства (1957-67), що стала першим українським художнім навчальним закладом у Канаді.

    ***

    БУЧМИ А.(поч.: вул. Зелена, 105)

     

      Амвросій Бучма (1891, Львів - 1957) – видатний український актор, брав активну участь у роботі створеного М. Бенцалем культурно-освітнього товариства «Новий львівський театр».
    Народився в багатодітній сім’ї залізничника. Батько покладав на сина великі надії й намагався дати йому гідну освіту. Проте через артистичні пародії на вчителів відмінника Бронека (так звали маленького Амвросія) із гімназії виключили.
    У 1905 році Бучма потрапив на очі режисерові Львівського театру «Руська бесіда» Йосипу Стаднику, що стало початком його шляху на професійну сцену.
    Початок Першої світової війни змусив молодого актора проміняти вогні рампи на сирість окопів – у 1914-17 роках Бучма воював унтер-офіцером в австрійській армії. При облозі Перемишля потрапив у російський полон, працював на каторжних роботах при будівництві Турксибу. Йому вдалося втекти й дістатися Києва.
    Тут, за рекомендацією львів’ян він Бучма був прийнятий до трупи Театру М. Садовського.
    1919 року А. Бучма став одним з організаторів «Нового Львівського театру» у Дрогобичі. А 20 січня 1920 року на його базі був створений нинішній Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Активну участь у його заснуванні взяли Гнат Юра та Степан Семдор.
    Тривалий період Бучма був провідним актором у театрі свого давнього друга Леся Курбаса «Березіль».
    Після арешту й розстрілу Курбаса А. Бучма повернувся до театру ім. Франка, де пропрацював понад 20 років – до самої смерті.
    Похований на Байковому кладовищі в Києві.

    ***

     

    Комментировать

    осталось 1185 символов
    пользователи оставили 1 комментарий , вы можете свернуть их
    Юрий Кононенко # написал комментарий 17 июня 2013, 21:25
    Практически все выдающиеся учёные, писатели и музыканты Украины происхождением из Западной Украины.
    А в восточной по большей части рождаются Януковичи, Ахметовы, Ющенки, Коломойские ...
    Не зря Львов называют интеллектуальной столицей Украины.
    • Регистрация
    • Вход
    Ваш комментарий сохранен, но пока скрыт.
    Войдите или зарегистрируйтесь для того, чтобы Ваш комментарий стал видимым для всех.
    Код с картинки
    Я согласен
    Код с картинки
      Забыли пароль?
    ×

    Напоминание пароля

    Хотите зарегистрироваться?
    За сутки посетители оставили 1090 записей в блогах и 10640 комментариев.
    Зарегистрировалось 32 новых макспаркеров. Теперь нас 4996015.