Імена видатних людей у вулицях Львова І. Мєчнікова - Ю. Мушака)

    Эту статью могут комментировать только участники сообщества.
    Вы можете вступить в сообщество одним кликом по кнопке справа.
    Сергей Громов написал
    6 оценок, 2335 просмотров Обсудить (2)

    МЄЧНІКОВА І.- 1945 (поч.: вул. Личаківська, 84 - вул. К. Левицького)
    СВ. ПЕТРА - липень 1944, ПЕТЕРШТРАССЕ - 1942*, СВ. ПЕТРА - 1871, СВ. ПЕТРА ТА СВ. ПАВЛА***

      Ілля Мєчніков (1845, с. Iванiвка Харківської обл. - 1916) – всесвітньо відомий учений, український і російський біолог, один з основоположників ембріології, порівняльної патології, імунології, мікробіології.
    У 1886 році Мєчніков заснував в Одесі першу в Російській імперії та другу у світі лабораторію з мікробіології, став почесним членом Петербурзької Академії наук.

    ***

    МИКЛУХО-МАКЛАЯ М.- 1946 (поч.: вул. М. Лисенка, 11а - вул. Гуцульська)
    САВИ - грудень 1945, ЛОЗІВСЬКА - жовтень 1945, СВ. САВИ - 1871, КОРОТКА***, СЛІПА***

      Микола Миклухо-Маклай (1846, c. Рождественське Новгородської обл., Росія - 1888) – російський природознавець і мандрівник. Здійснив подорожі у Нову Гвінею, де прожив три роки, Філіппіни, Австралію, Малакку, острови Меланезії та Мікронезії.
    М. Миклухо-Маклай – автор більше ніж 160 наукових праць з антропології та етнографії народів Нової Гвінеї, зоології, географії та метеорології.

    ***

    МИКОЛАЙЧУКА І. (Промислова від вул. Липинського)

      Іван Миколайчук (1941, с. Чортория Чернівецької обл. - 1987) – видатний український актор, кінорежисер, сценарист ХХ ст., заслужений артист УРСР (з 1968 р.). Дебютував у кіно у фільмі «Тарас Шевченко» (1964).
    Найяскравіші кінематографічні роботи І. Миколайчука: «Тіні забутих предків» (1965), «Бур`ян» (1967), «Аничка» (1969), «Захар Беркут» (1972), «Білий птах з чорною ознакою» (1972), «Вавилон ХХ» (1980) та ін.
    Похований на Байковому кладовищі в Києві.

    ***

    МИЛОРАДОВИЧ Є.(поч.: вул. Дріжджова, 6 - вул. Винниківська)
    ВЛАСНА - 1958

      Єлизавета Милорадович (1837 - 1890) – українська громадська діячка, член української громади в Полтаві. Будучи дочкою полтавського губернатора І. Скоропадського (діда гетьмана Павла Скоропадського), допомагала українським видавництвам, дбала про шкільництво. Є. Милорадович усе своє життя присвятила громадській діяльності, справі розвитку української культури.
    Є. Милорадович була однією із засновників у 1873 році літературного Товариства ім. Шевченка, що згодом було реорганізоване в НТШ.

    ***

    МИРНОГО ПАНАСА - 1946 (поч.: вул. І. Франка, 161 - вул. Угорська)
    ВЛАСНА СТЕХА - 1929

      Панас Мирний (1849, Миргород Полтавської обл. - 1920) – український письменник, драматург, перекладач, автор романів «Хіба ревуть воли як ясла повні?», «Повія» та інші).

    ***

    МИХАЛЬЧУКА - 1950 (поч.: вул. С. Наливайка, 10 - вул. Личаківська)
    ПАСАЖ ФЕЛЛЕРІВ - 1929*

      Кость Михальчук (1841, с. Зозулинці Вінницької обл. - 1914) – український мовознавець, дослідник українських діалектів, член Київської Старої Громади, дійсний член НТШ.
    Склав першу діалектологічну карту України, програму збирання діалектологічного матеріалу. Праці: «Наріччя, піднаріччя та говори Південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини» (1877), «До південноукраїнської діалектології» (1893), «Що таке малоруська (південноруська) мова» (1899) та ін.

    ***

    МИШУГИ О.- 1963 (поч.: вул. Тернопільська. 20 - вул. Литовська)
    ВЕЛИКАНОВИЧА***, ПОМОРСЬКА - 1933

      Олександр Мишуга (1853, с. Новий Витків Львівської обл. - 1922) - яскравий представник вокального мистецтва Галичини (тенор), педагог.
    З 1883 року співав у театрах Варшави, Відня, Мілана, Лондона, Стокгольма, Києва тощо. Крім виконання класичних партій, О. Мишуга невтомно популяризував і українську народну пісню.
    Під час виступів О. Мишуги в Італії композитор Руджеро Леонкавалло подарував співакові клавір своєї опери «Паяци», написавши на ньому: «Не уявляю, що партію Каніо можна співати краще, як це робить сеньйор Мишуга».
    З 1904 року О. Мишуга викладав у Київській музично-драматичній школі, заснованій М. Лисенком.

    ***

    МІЦКЕВИЧА А. пл. - грудень 1944 (вул. М. Коперніка)
    пл. МАР’ЯЦЬКА - липень 1944, МАРІЄНПЛЯЦ - листопад 1941, пл. МАР’ЯЦКА - 1862, пл. ФЕРДИНАНДА - поч. ХІХ ст.

      Адам Бернард Міцкевич (1798-1855) – великий польський поет і діяч національно-визвольного руху. Творчість Міцкевича мала великий вплив на розвиток слов’янських літератур і, зокрема, української.
    У 1825 році Міцкевич відвідав Україну, полюбив український народ, його пісні й «дзвінку та музикальну» мову. Українські простори він називав «столицею ліричної поезії, звідки пісні поширювались на цілу Слов’янщину».
    Твори Міцкевича перекладали П. Гулак-Артемовський, М. Старицький, І. Франко, М. Рильський, П. Тичина.

    ***

    МОВИ ВАСИЛЯ - 1991 (поч.: вул. Варшавська, 35)
    СТАХАНОВЦІВ - 1946, ДУРСЬКОГО - 1931*, СОКОЛА - 1922*

      Василь Мова (літературний псевдонім - Василь Лиманський) (1842, стан. Стародерев`янкiвська Краснодарського краю, Росія - 1891) – український письменник, поет, публіцист.
    Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Член української харківської «Громади”. Після закінчення навчання в університеті працював учителем, судовим слідчим і мировим суддею на Кубані.
    Почав друкуватися в петербурзькому журналі «Основа» (1861).
    Автор рецензій, історичних статей, ліричних поезій, прозових творів, п’єси «Старе гніздо й молоді птахи» з життя кубанських українців середини ХІХ століття, що друкувалися на сторінках київського «Українського альманаху» (1881), галицьких видань «Світ» (1882), «Діло» (1886, 1887), «Зоря» (1887).

    ***

    МОГИЛИ П. - 1934 (поч.: вул. Мучна, 62)

      Петро Могила (1596-1647) – видатний культурний і церковний діяч ХVІІ ст., митрополит київський (1633-47), з 1627 року – архімандрит Києво-Печерської лаври.
    П. Могила походив із роду молдавських господарів, вчився у Львівській братській школі. У Львові він познайомився з Богданом Хмельницьким, який у той час навчався в єзуїтській колегії. Вищу освіту П. Могила здобув у Парижі.
    З іменем Петра Могили пов’язане проведення важливих реформ в українському церковному житті з метою введення єдиного порядку та єдиної системи в церковній організації: він упорядкував обрядові й догматичні справи; видав требник, який містив приписи щодо церковних обрядів; ініціював видання опису печерських чудес для піднесення традицій православ’я та ін.
    Одночасно П. Могила провів реформу шкільництва, яке значно відставало від західного. У 1631 році він заснував у Києво-Печерській лаврі школу, яку об’єднав із братською школою на Подолі, чим поклав початок Києво-Печерській колегії, що згодом була перейменована на його честь у Києво-Могилянську й отримала статус академії.
    Петро Могила брав участь в освяченні відбудованої Успенської церкви у Львові.
    Похований у Києво-Печерській лаврі.

    ***

    МОГИЛЬНИЦЬКОГО А. - 1946 (поч.: вул. В. Липинського, 9)
    БЕРНАТУВКА - 1933, ГАЛЛЯ - 1931

     

      Антін Могильницький (1811, с. Підгірки Івано-Франківської обл. - 1873) – культурно-освітній та церковний діяч у Галичині. Піклувався про розвиток і поширення українських народних шкіл.
    А. Могильницький – автор першої у Галичині граматики української мови, засновник першого на західноукраїнських землях культурно-освітнього товариства.

    ***

    МОРОЗЕНКА - 1950 (поч.: пл. Князя Святослава)
    ДЕМБІНЬСЬКОГО - 1929*

      Станіслав Морозенко (Мрозовицький) (р. нар. невід. - 1649) – корсунський полковник, сподвижник Б. Хмельницького. Брав участь у битві під Пилявцями (1848). Загинув під Збаражем у 1649 році, де командував кіннотою селянсько-козацьких військ. Став героєм народної пісні «Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче».

    ***

    МОХА Р.(у Рясному)

    Рудольф Мох (1816 - 1892) – галицький поет, драматург, просвітницький діяч, греко-католицький священик, послідовник «Руської трійці». Автор поетичних збірок «Мотиль» (1841), «Стихотвореніе» (1848), світських і віршованих п`єс, гумористичних творів із життя галицького села першої половини ХІХ ст.

    ***

    МСТИСЛАВА КНЯЗЯ - 1950 (поч.: навпроти гот. «Львів»)
    СТАРОЗАКОННА - 1871, ХАСІДІМ***

      Мстислав (християнське ім’я – Костянтин) (р. нар. невід. - 1036) – Тмутараканський і чернігівський князь, син київського князя Володимира Святославовича. Вів боротьбу з хозарами. 1022 року переміг черкеського князя Редедю. Після міжусобних сутичок і перемоги над військом свого брата Ярослава Мудрого в 1024 році став незалежним правителем чернігівських земель.

    ***

    МУЗИКИ Я.(поч.: вул. С. Боткіна, 51)
    КУЛІБІНА - 1953

      Ярослава Музика (1894, с. Залiсцi Тернопільської обл. - 1974) – художниця та графік, реставратор, музеєзнавець, співзасновниця Асоціації Незалежних Українських Митців (АНУМ).
    У 1920-23 рр. навчалася на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові, а 1935 року – у Вільній академії у Парижі.
    Після приєднання Західної України до УРСР Я. Музика докладала чимало зусиль для організації виставок у Харкові, Києві та Москві.
    Небажання евакуюватися з окупованого Львова стало причиною арешту художниці 8 листопада 1948 р., звинувачення у «активній участі в антирадянській банді українських націоналістів» і засудження до 25 років таборів. По смерті Сталіна, після численних клопотань її було звільнено, і хвора на туберкульоз Ярослава Музика повернулася до Львова.
    Основні твори Я. Музики: «Старий з бородою» (1923), «Княгиня Ольга» (1925), «Гуцул з люлькою» (1928) та ін.
    Похована у Львові на Личаківському цвинтарі.

    ***

    МУНДЯК М.(поч.: вул. Іванни Блажкевич)
    НОВОСЕЛІВ***

    Марія Мундяк (1928, Львів - 1958) - львівська літературознавець, славіст. Закінчила філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка. В інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві захистила кандидатську дисертацію, присвячену творчості Івана Франка. Після захисту дисертації працювала у відділі української літератури Інституту суспільних наук у Львові.
    Була одружена з відомим чеським дослідником України Михайлом Мольнаром. Займалася такими маловивченими аспектами творчості І. Франка, як його зв’язки зі слов`янськими культурами, зокрема, чеською та словацькою. М. Мундяк проводила дослідження українсько-чеських культурних зв’язків, значне місце в яких посідала діяльність друга І. Франка чеського етнографа Франтішека Ржегоржа.

    ***

    МУРАВИ МАРКА - 1991 (поч.: вул. Б, Лепкого, 20)
    ГАЛАНА БІЧНА - 1950, ПОЛЛАКА - липень 1944, ГАЛЬБЕГАССЕ - 1942*, ПОЛЛАКА - 1938, НЕЦІЛА - 1933, БРАЙЄРІВСЬКА БІЧНА***, БІЧНА - 1898

    Марко Мурава – літературний псевдонім Сильвестра Лепкого, батька письменника Богдана Лепкого, автор збірки поезій «Книжка горя».
    Сильвестр Лепкий був сільським священиком, високоосвіченою та прогресивною людиною. Закінчив Львівський університет, де вивчав теологію та філологію, вільно володів німецькою та польською мовами. Видавав популярні книжечки, писав поезії, брав участь у виданні часопису «Правда».
    Богдан Лепкий писав, що батько був для нього найсуворішим критиком.

    ***

    МУРАШКА О. (поч.: вул. Покутська, 14)
    ПОКУТСЬКА БІЧНА - 1946, УРБАНЬСЬКОГО - 1934, КАЙЗЕРА БІЧНА***

      Олександр Мурашко (1875, Київ - 1919) – видатний український живописець, член Товариства передвижників, учень І. Рєпіна.
    О. Мурашко – автор полотен «Похорон кошового» (1900), «Кафе», «На вулицях Парижа», «Селянська родина» (1913) та багатьох інших.

    ***

    МУШАКА Ю.- 1991 (поч.: вул. І. Свєнцицького, 22)

    30-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ - 1975*, ДВЕРНИЦЬКОГО (част.) - жовтень 1941, ГОЛОНІВСЬКА - січень 1941, ДВЄРНІЦКОГО (част.) - 1885

      Юрій Мушак (1904-1973) – львівський філолог, перекладач, професор. Автор статей з філології, перекладав твори Езопа, Феофана Прокоповича. Викладав у Львівській духовній семінарії, а з 1939 року – у Львівському державному університеті ім. І. Франка. Склав для студентів підручник «Латинська мова».

    Помер і похований у Львові. 

    Комментировать

    осталось 1185 символов
    пользователи оставили 2 комментария , вы можете свернуть их
    elena nenasheva "13 # написала комментарий 6 июля 2013, 13:27
    Порадовал! Не знала, что именем проф.Мушака названа улица.
    Он учил меня латыни- студентку Львовского ун-та. "Тумане 18-й!" - так обращался он к нам, студентам. Удивительный был дед- в старой шапке, с портфельчиком, выпивоха, энциклопедист. Садился на стол, болтал ногами (был невысокого роста) и говорил...Нет, латыни нас он толком не научил, но воспоминаний - море. Мы его просто любили.
    И нам было плевать на его странный вид, неухоженную старость.
    Он был Легендой. И справедливо, что улицу назвали в его честь.- это был достойный человек и гражданин.
    СКЕПТИК FOREVER # ответил на комментарий elena nenasheva "13 6 июля 2013, 15:14
    И,главное,во Львове много просто уникальных названий улиц.В честь достойных и знаменитых людей.Это не то,что вся эта коммунистическая шайка-лейка по по всем городам и весям СССРа.Какая-то всесоюзная шизофрения.
    • Регистрация
    • Вход
    Ваш комментарий сохранен, но пока скрыт.
    Войдите или зарегистрируйтесь для того, чтобы Ваш комментарий стал видимым для всех.
    Код с картинки
    Я согласен
    Код с картинки
      Забыли пароль?
    ×

    Напоминание пароля

    Хотите зарегистрироваться?
    За сутки посетители оставили 1097 записей в блогах и 10632 комментария.
    Зарегистрировалось 32 новых макспаркеров. Теперь нас 4996015.